Морква на гребенях і грядах

Традиційним способом вирощують ранні сорти моркви, яка не потребує умов для формування довгих коренеплодів. Натомість за вирощування середньопізніх та пізніх сортів із довгими коренеплодами варто використовувати гребені й трапецієподібні гряди, особливо в районах надмірного зволоження та на важких безструктурних ґрунтах.

Традиційне вирощування

Проблемою вирощування моркви на важких ґрунтах є плужна підошва, яка формується у сівозмінах, де ґрунт не відпочиває, а використовується щорічно. Внаслідок щорічної оранки на приблизно однакову глибину виникає дуже ущільнений прошарок ґрунту, який не дає нормально розвиватися коренеплодам моркви, особливо тих сортотипів, що формують довгі коренеплоди. Вирощування моркви за гребеневою технологією запобігає негативному впливу цього чинника й дозволяє отримувати довгі рівні коренеплоди з високим відсотком товарного врожаю.

Приготування гребенів та гряд

Оптимальними термінами приготування гребенів і гряд є осінь минулого року або рання весна. За осіннього формування ґрунт гребенів і гряд достатньо ущільниться, відновиться його капілярність до часу посіву насіння. Такі гряди перед посівом насіння можна заборонувати легкими боронами. Навесні гребені й гряди утворюють безпосередньо під час проведення посівних робіт. Пізні сорти, які призначені для зберігання та переробки, висівають із середини квітня до кінця травня, збирання врожаю проводять із кінця вересня до настання осінніх заморозків, залежно від погодних умов року вирощування.

Гребені й гряди мають бути однакові за висотою та шириною. Якщо формування гребенів проводиться на структурних ґрунтах, то з їх створенням не виникає проблем. У разі використання трактора з базою 140 см між центрами гребенів має бути 70 см.

Для формування гребенів використовують спеціально обладнані вітчизняного чи зарубіжного виробництва сівалки-гребенеутворювачі, які нарізують гребені одночасно з сівбою, або культиватор-гребенеутворювач фрезерний (КФЛ-4,2, КФЛ-5,4, КГФ-2,8). Ці машини одночасно виконують суцільний обробіток ґрунту фрезами на глибину 12–15 см, подрібнюють ґрунт до дрібногрудкуватого стану, формують гребінь, проводять його коткування профільними котками (2–4 см), вирівнюючи і ущільнюючи. При цьому всередині гребеня ґрунт залишається розпушеним, із дрібногрудкуватою структурою. Гребінь має ширину у верхній частині близько 20 см, висоту від дна — 25–27 см, що дозволяє отримати коренеплоди правильної форми довжиною не менше 25 см. Міцність обкоткованих гребенів настільки велика, що не руйнується під вагою людини. Практика застосування активних котків показала, що найміцніша поверхня гребенів створюється за ступеня буксування котка 15%. Безпосередньо перед посівом насіння можна розпушити поверхневий шар ґрунту, за потреби підправити якість і висоту гребенів. За такого способу можлива повна механізація вирощування і збирання врожаю.

Гряда-трапеція формується спеціальними ґрунтообробними агрегатами (грядоутворювачами або формувальниками гряд). Цей агрегат має такий принцип роботи: за один прохід ротор із ножами обертається в протилежний руху машини бік, подрібнює ґрунт на потрібну глибину разом із брилами й рослинними рештками. Потім ретельно подрібнений ґрунт подається на ґратки з діаметром прутків 10–12 мм, де великі грудки й камінці укладаються вниз і закриваються зверху шаром просіяної землі. Після цього поверхня вирівнюється заднім щитком і прикочується котком. У результаті маємо готову для посіву трапецієподібну гряду висотою 12–15 см, шириною 90 см. Цей спосіб можна застосовувати в районах, де через погодні умови ґрунти схильні до висихання, особливо в стадії проростання і першої фази росту насіння. Важливо, щоб нижній шар ґрунту був досить пухким для утворення хорошої кореневої системи.

Фрезерні гребене- та грядоутворювачі оснащуються котками різних видів: сітчастими, трубчастими, зубчастими, ущільнювальними або гладкими. Кращі зразки цієї техніки мають можливість працювати на будь-якому типі ґрунту й за будь-якого його стану: по культивованому, зораному, подискованому ґрунту або й навіть без жодного обробітку. Якісний грядоутворювач може комбінуватися із додатковими ґрунтообробними знаряддями: з укладальником крапельної стрічки або машиною для утворення рівного шару мульчі. На більшість моделей позаду може бути навішена механічна сівалка.

Гребені та гряди містять запас вологи, тож рослина здатна безболісно пережити короткочасну посуху. Під час поливу пласка вершина гряди забезпечує краще надходження вологи всередину, у разі надмірного зволоження зайва волога стікає в межу. На гребенях, поки посіви зовсім молоді, інколи виникають проблеми з поливом: вода скочується з округлого гребеня. Високі грядки добре прогріваються сонцем. Рослини в теплій землі швидше йдуть у ріст і краще розвиваються. Якщо ж погода холодна й дощова, високі грядки врятують коренеплоди від застою води та розвитку грибних хвороб і загнивання.

Сівба

Під час сівби на гребенях застосовують стрічкову дворядкову схему на одному гребені з відстанню між рядками 6 см, між гребенями 65–75 см або однорядковий посів із відстанню 45 см. Глибина сівби — 1–2 см.

За вирощування моркви на грядах набуває популярності чотирьохрядкова стрічкова сівба за схемою 25 + 25 + 25 + 25 см. Оптимальна дворядкова стрічкова схема сівби на грядах з використанням крапельного зрошення становить 30 + 5 см, між грядами — 60–70 см, ширина гряди біля основи — 100 см, у верхній частині — 85 см. На такій гряді розміщується три 2-рядкові стрічки (6 рядків) моркви з відстанню між стрічками 30 см, між рядками в стрічці 5 см.

Для сівби зазвичай використовують сівалку точного висіву ремінного або ложечкового типу. Висівають від 800 тис. до 1,2 млн насінин на 1 га, 1,8–2,5 кг/га.

Збирання

Збирають моркву восени якомога пізніше, але з таким розрахунком, щоб закінчити збирання до настання приморозків: що пізніше зібрана морква, тим вищими стають її смакові й харчові якості. Проте навіть легке підмерзання за короткострокових знижень температури до мінус 1–2 °С призводить до пошкодження коренеплодів. Ранні терміни збирання також небажані: у теплу, суху й особливо вітряну погоду коренеплоди в’януть і стають схильними до ураження хворобами. Якщо незібрану моркву перед морозами накрити мульчувальними матеріалами шаром 10–15 см, то вона добре зимує, тож її збирання можна відкласти до весняного потепління.

Моркву можна збирати напівмеханізованим способом і повністю механізованим. Механізоване збирання можливе тільки за наявності здорової гички, оскільки комбайни підкопують коренеплоди й одночасно витягують їх за гичку. Якщо моркву вирощують на переробку, використовують інший тип комбайнів, які попередньо зрізують гичку, а потім підкопують коренеплоди. Можливе також використання картопляних комбайнів зі спеціальними приставками. Використовують такі машини, як: ЕМ-11, ММТ-1, Е-825, МУК-1.8, СОМВІ-1000 тощо; сортувальні лінії ПСК-6, ЛЕК-20, ЛСК-20.

Вимоги до машинного збирання такі: розетка листків має бути висотою 30–35 см, міцною, добре розвиненою і прямостоячою. Головки коренеплодів мають розташовуватися на рівні поверхні ґрунту або заглиблені не більше ніж на 2 см. Коренеплоди мають бути стійкими до ударних навантажень. Для ефективності застосування машинного збирання врожайність коренеплодів моркви має становити не менше 20–25 т/га. У разі невідповідності означеним вимогам застосовують механізоване збирання, за якого коренеплоди збирають вручну після попереднього підкопування.

Вікторія Кецкало, канд. с.-г. наук

Сергій Щетина, канд. с.-г. наук

Уманський національний університет садівництва

журнал “Плантатор”, січень 2018 року

Чому морква гірчить: основні причини гіркоти моркви, як боротися і що робити

Існує кілька причин, за якими моркву зі свого городу може гірчити. Детальніше про ці причини і шляхи їх усунення читайте нижче.

1. Основні причини гіркоти моркви
2. Погана грунт
3. Пошкодження шкідниками
4. Недолік вологи і неправильний полив
5. Поганий сорт або посівний матеріал
6. Несвоєчасний збір врожаю
7. Що потрібно зробити, щоб морква не гірчила
8. Як запобігти появі гіркоти моркви

Основні причини гіркоти моркви

Гірчити може не тільки свіжа морква, зібрана з грядки. При зберіганні коренеплоди також можуть набувати гіркоту. Джерел цього явища може бути кілька, докладніше про них далі.

Погана грунт

Моркви не підходить бідна живильними речовинами, закислена або лужна грунт. На важких глинистих грунтах утворюється кірка, яка перешкоджає проникненню повітря і рівномірного розподілу вологи. Висока кислотність, рН нижче 5, провокує перетворення багатьох поживних елементів у форму, недоступну для рослин. Крім цього, більшість корисних бактерій, що живуть у ґрунті, призупиняє або зовсім припиняє свою життєдіяльність.

В результаті рослини не отримують достатньої кількості харчування — морква виростає дрібна і має знижені смакові характеристики. При високій лужної реакції, рН вище 7,5, рослини не здатні засвоювати залізо, що головним чином відбивається на стані наземної частини. Бадилля в’яне, набуває жовтого відтінку.

Важливо! Надлишок у ґрунті азотистих сполук негативно впливає на смакові якості моркви та її лежкість. У зв’язку з цим свіжий гній і сечовину, що містять у великій кількості це речовина, вносять не пізніше ніж за півроку до посіву насіння.

Пошкодження шкідниками

При пошкодженні шкідниками морква також стає гірка на смак.

Виділяють 7 основних шкідників цієї культури:

Недолік вологи і неправильний полив

Причина гіркоти може критися в дефіциті вологи в грунті. Оптимальним вважається показник вологості ґрунту 50%. Якщо він нижче, морква не здатна вбирати поживні речовини і накопичувати сік, що призводить до гіркоти. При поливі холодною водою овоч також стає гірким.

Чи знаєте ви? Їстівними є не тільки коріння моркви. З бадилля варять суп і заварюють її, як чай.

Поганий сорт або посівний матеріал

Підбираючи сорт, треба керуватися його характеристиками, описаними на упаковці. Обов’язково слід звернути увагу на бажані райони вирощування. Якщо це сорт, призначений для вирощування у прохолодних регіонах, то при вирощуванні в південних коренеплоди вродять гіркими і набагато менших розмірів. Також при виборі посівного матеріалу слід звертати увагу на те, що перед вами — сорт або гібрид першого покоління.

Сортове насіння можна збирати самостійно і висівати на наступний рік. Вони здатні давати хороший врожай у 2, 3, 4 і навіть 5 поколінь, залежно від різновиду. Проте раз в 3-5 років їх потрібно замінювати на нові. Якщо цього не зробити, сорт вироджується, що призводить до значного погіршення смакових і якісних показників.
Сійте самі солодкі сорти моркви – Нантскую 4, Вітамінну 6, Ласуна, Скромницу, Ніжність, Насолоду!
Гібриди з позначенням на упаковці F1 взагалі не здатні давати якісний урожай у другому поколінні. З насіння, зібраних з таких рослин, зростає гіркий урожай. Ранні сорти коренеплодів не призначені для тривалого зберігання. Через 2 місяці після збору морква набуває гіркоту і стає дуже твердою.

Несвоєчасний збір врожаю

Тривалість зберігання і смак коренеплодів залежить від строків збирання. Занадто рано викопана морква не може довго зберігатися, швидко уражується грибковими хворобами. Бактерії харчуються в основному вуглеводними сполуками, що сприяє придбанню гіркого присмаку.

Чи знаєте ви? Кілька століть тому англійки використовували ароматну морквяну зелень в якості декору для капелюшків. Тоді було модно прикрашати головні убори різними листям і пір’ям, а ця зелень має не тільки приємний аромат, але і довго зберігає свіжість.

Занадто довге знаходження в ґрунті також негативно позначається на смакових якостях плодів. Не зібрані вчасно плоди починають переукореняться, тому всі поживні речовини з них йдуть.

Що потрібно зробити, щоб морква не гірчила

Гірчити може тільки прикоренева частина: в такому випадку вона зазвичай набуває зелений колір. Це спровоковано фізіологічними і хімічними процесами. Позеленіння є ознакою підвищеного вироблення хлорофілів. Жовті і червоні хлоропласти, які власне забезпечують колір плоду, перетворюються в зелені, містять великий відсоток хлорофілів.

Процес такої метаморфози стає більш активним при наявності сприятливих факторів у вигляді неправильного догляду, нестачі харчування та ін. Можна їсти гіркий морква, залежить від причини такого явища. Якщо коренеплід занадто пошкодження шкідниками або хворобами, став млявим або, навпаки, занадто твердим, то вживати його в їжу не варто. Однак якщо гірчить тільки частину моркви, її просто зрізують.

Такий коренеплід можна використовувати у свіжому вигляді. Повністю позбавитися від гіркоти допоможе термічна обробка: разом з випаровуванням вологи піде і неприємний смак. Коренеплоди можна використовувати для приготування страв із засмажкою або поєднувати її з іншими продуктами, що володіють більш яскравим смаком і ароматом (перець, сметана, м’ясні бульйони/рибні та інші).

Як запобігти появі гіркоти моркви

Щоб запобігти появі гіркоти моркви, потрібно дотримуватися таких правил:

Основні причини гіркоти моркви пов’язані з неправильною агротехнікою.

Важливо! При культивації моркви не варто використовувати в якості добрива нітрати. Вони мають особливість накопичуватися в ґрунті, а відповідно і в коренеплодах, що може призвести не тільки до погіршення смаку, але і до отруєння.

При виконанні всіх умов вирощування та догляду проблеми з порушенням смакових характеристик коренеплодів можна уникнути.